Шановні колеги! Останнім часом в українських Інтернет-виданнях та в газеті «Радіоінформ» з’явилось ряд публікацій з приводу проведення процедури оздровлення Ліги радіоаматорів України. Не буду наводити усіх поточних зауважень до діяльності Ліги та пропозицій по її оздоровленню. Вони досить детально викладені в статтях В.Я.Кірсея (uy0ua «Как нам оздоровить ЛРУ» та «Радиолюбительство и политика» - Радіоінформ №3 і 12/2008 рік, «Служу радіо» - Спецвипуск №7/2008 рік), В.В.Кабанца (ut7ub, «Отказ от псевдодемократического централизма» - сайт uarl.com.ua), В.Ковальчука (US5QLJ, «О реанимации нашей ЛРУ» - сайт uarl.com.ua), Г.Плечко (ut5xm, «Роздуми на тему» - Радіоінформ №14/2008 рік). В той же час проаналізувавши основні претензії до загального стану справ в ЛРУ та до її керівництва, я прийшов до висновку, що вони досить загальні та не зовсім конкретні.
В той же час цю конкретику можна чітко прослідкувати, якщо на поточну діяльність Ліги та її керівництва глянути зі сторони виконання положень викладених в Розділі 2 Статуту, деякі з яких я для наглядності наведу нижче.
«Для здiйснення своїх статутних цiлей та завдань ЛРУ у встановленому порядку:
- органiзує симпозiуми, лекцiї, консультацiї, виставки, ярмарки, школи, курси, змагання, "круглi столи" та iншi заходи;
- сприяє в конструюваннi, виготовленнi та розмiщеннi виробництва аматорських радiотехнiчних засобiв;
- здiйснює iнформацiйне забезпечення радiоаматорiв;
- здiйснює необхiдну господарську та iншу комерцiйну дiяльнiсть шляхом створення госпрозрахункових установ i органiзацiй iз статусом юридичної особи, засновує пiдприємства в порядку, передбаченому чинним законодавством;
- взаємодiє в питаннях статутної дiяльностi з державними установами, профспiлковими, молодiжними, творчими, спортивними та iншими громадськими органiзацiями.»
Якщо зупинитись навіть тільки на цих п’яти пунктах Статуту, то можна достньо чітко відзначити явно слабку роботу по організації їх виконання. Наприклад, хто і коли бачив як керівництвом Ліги проводились симпозіуми з актуальних питань радіоаматорської діяльності. Невже таких питань зовсім немає?! Та один тільки напрям становлення теорії ЕН антенн та пов’язана з цим напрямом можливість революційного прориву в області магнітно-торсійного зв’язку – це тема десятків радіоаматорських (і не тільки) симпозіумів. Ну, можливо, це досить революційний напрям, тоді чому не присвятити симпозіум теорії та практиці цифрових методів зв’язку, теорії та практиці антенн для дального радіоаматорського зв’язку, чи провести симпозіум з декількох напрямів одночасно. Якщо ж керівництво Ліги не в змозі науково-методично організувати відповідні заходи, то можу запропонувати йому у цьому свою допомогу і провести такий симпозіум у четвертому кварталі 2009 року під егідою та за підтримки Лиги радіоаматорів України (навіть з публікацією тез доповідей). Відносно ж проведення виставок та радіоаматорських ярмарок, то вони дійсно проводяться, але як правило з інціативи окремих груп радіоаматорів.
Згідно наступного пункту Ліга повинна сприяти (а я сказав би – технічно і організаційно забезпечувати) конструюванню, виготовленню та розміщенню виробництва аматорських радіотехнічних засобів. На мою думку, для появи нової хвилі радіоаматорів у нашому хоббі, ці аматори повинні мати доступну можливість придбати досить недорогу (до 100 у.е.) і просту конструкцію хоча б однодіапазонного трансивера (наприклад, типу «Аматор-КФ»). Одночасно з впровадженням нового Регламента, де початкуючим буде дозволено працювати на діапазоні 80 метрів, це дало б їм можливість не займатись розшуками аппаратури, а практично зразу ж розпочинати працювати в ефірі. Мати надію на те, що початкуючий радіоаматор самостійно виготовить якісний трансивер, по крайній мірі, нереалістично (саме це й відлякує більшість початківців від входження в радіоаматорство). На даний момент часу, як напевно усім відомо, виробництво аматорських засобів в Україні існує тільки завдяки ентузіазму окремих груп радіоаматорів (наприклад, ПО «Контур» під керівництвом В.С.Абрамова, ux5ps, честь за те йому і хвала), і аж ніяк не завдяки керуючій ролі ЛРУ.
За наступним пунктом Ліга повинна здійснювати інформаційне забезпечення радіоаматорів. Однак і тут ситуація аналогічна, таке забезпечення знову ж таки за власною інціативою в основному здійснюють газета «Радіоінформ» та Інтернет-сайт під адмініструванням В.А.Степаненко (uz1rr). Про що мова може йти, коли передбачене статутом місце редактора офіційного видання Ліги в Раді Ліги вже декілька років вакантне, незважаючи на те, що навіть розроблено та затверджено «Положення про редактора офiцiйного друкованого (електронного) органу ЛРУ» де сказано наступне - «Редактор офiцiйного друкованого (електронного) органу ЛРУ (надалi - Редактор) призначається рiшенням Ради ЛРУ за поданням президента ЛРУ. Редактор згiдно Статуту ЛРУ (п.5.10.) входить до складу Ради ЛРУ».
Згідно наступного пункту ЛРУ «здiйснює необхiдну господарську та iншу комерцiйну дiяльнiсть шляхом створення госпрозрахункових установ i органiзацiй iз статусом юридичної особи, засновує пiдприємства в порядку, передбаченому чинним законодавством». Може в мене немає відповідної інформації, однак я чомусь ні разу не чув хоча б про одне з таких підприємств, чи організацію, яка була заснована ЛРУ і виконувала функції господарської, чи комерційної діяльності в інтересах радіоаматорів України. А таку діяльність, на мою думку, цілком реально здійснювати скориставшись рекомендаціями Віталія Яковича Кірсея, викладеними в його статті «О комерческих радиоклубах».
А що можна сказати про взаємодiю ЛРУ з державними установами, творчими, спортивними та iншими громадськими органiзацiями. Сказати теж практично, майже нічого, не можна, хоча б тому, що інші спортивні організації, які проводять спортивні змагання і працюють з молоддю мають істотну фінансову підтримку держави. А чому б не розробити, наприклад, програму «шкільний трансивер» та отримати під неї гранд Міністерства у справах сім’ї, молоді та туризму, або Міністерства освіти. Або, чому б не приймати участь у виборах місцевих рад, як пропонує радіоаматор ut3ll, Віктор, щоб отримати підтримку радіоаматорства місцевими радами.
І на завершення своєї статті хотів би звернути увагу, що навіть таке просте статутне положення, як прийняття в члени Ліги по суті не виконується. Згідно вимог Статуту. прийом в члени ЛРУ проводиться Радами обласних вiддiлень ЛРУ та вiдповiдними Радами регiональних органiзацiй радiоаматорiв за особистою письмовою заявою бажаючого. Члени ЛРУ стоять на облiку, отримують членський квиток та сплачують щорiчний членський внесок. В той же час, наприклад, при вступі в члени Вінницького обласного відділення Ліги ніхто ніяких письмових заяв не пише, відповідних засіданнь Ради не проводиться, а членського квитка взагалі в природі не існує. За правило стало вважати членом Ліги того радіоаматора, незалежно від його заслуг, хто здав щорічний членський внесок та розписався у відповідній відомості. То про яку престижність бути членом Ліги радіоаматорів України тут може взагалі йти мова. Для порівняння, при вступі в члени Національної спілки журналістів України, я відповідну письмову заяву подавав, приклав до неї свої журналістські і публіцистичні праці, отримав відповідне посвідчення (до усього ж захищене від підробки!) та значок члена спілки журналістів.
Всім 73! Валерій Марценюк, ut8nv, м.Вінниця
Коментар Виталия Яковича Кірсея, uy0ua, ведучого рубрики "Как нам оздоровить ЛРУ?!"
на сайте wwwuarl.com.ua
З почуттям задоволення засвідчую, є ще в радіоаматорстві України носії потужного інтелекту
та здорового глузду, тому ЛРУ має всі підстави та реальний шанс для найближчого оздоровлення
власними силами. Спокійний, виважений стиль та внутрішній зміст статті відомого радіоаматора,
вченого, письменника, публіциста і видавця В.П. Марценюка, ut8nv, м. Вінниця, надає яскравий
приклад виваженого ставлення до цієї проблеми. Всі роздуми автора зрозумілі, а пропозиції слушні.
Особливо приваблива пропозиція автора щодо проведення у наступному році науково-практичного
симпозіуму з низки цікавих питань і проблем сучасного зв’язку. Ця подія може набути міжнародного
статусу із запрошенням винахідника ЕН-антен американця Т. Харта, російського фізика-теоретика
В. Коробєйнікова, дослідників цих антен з середовища радіоаматорів України, Росії, інших країн.
«Родзинка» пропозиції полягає в наступному: ЕН-антени та «магнітно-торсійний» зв'язок не
визнані офіційною наукою у якості нового феномену, але приваблюють цікавість численних фахівців
всіх рівнів; тому саме радіоаматорству в черговий раз припала роль «першопрохідця». Вчені мужі,
маскуючи ризик втрати академічного авторитету, використовують радіоаматорство для первинних
досліджень. Тому вони охоче беруть участь саме в аматорських заходах з нових науково-технічних
проблем, щоб мати можливість відійти в «тінь» без «плям» при негативних підсумках, та підхопити
стяг новизни при позитиві.
Це не утопія, а можлива реальність: саме п. Валерій пропонує свої організаційні та творчі
послуги, допомогу та сприяння гарантую і я своїми ще не до кінця втраченими (сподіваюсь)
можливостями. Впевнений, до нас можуть приєднатися інші, наприклад, радіоаматорські журнали і
газети, НТТ ім. О.С. Попова, УЧН, Мінтрансзв'язку, заклади Міносвіти, тощо, в разі грунтовного
запрошення з боку ЛРУ і роботи, роботи, роботи…. Наш досвід з п. Валерієм, інших членів Ліги з
подібних питань, включаючи фінансове забезпечення, напрацьований в попередні роки в професійному
плані.