Часи є неспокійними, у людей не витримують нерви.  Ближнього змішують з багном і посилають далеко. Лайка чується повсюдно. Щоб втішити, можемо сказати, що декому нефільтрований „базар” додає здоров ' я і сили...

“Nie zgrywaj Busha!” – ось заклик, який став надзвичайно популярним у французьких школах. Один молодий французький вчитель з гімназії в передмісті Парижа розповідає, що коли це почув вперше, то, можливо, навіть би розсміявся, якби не те, що за кілька днів до цього jemu samemu naublizano od Bushow під час лекції. Винуватців не допустили на три дні до занять. Це ще хлопцям пощастило, оскільки образа працівників громадських служб, до яких належать також і вчителі, може у Франції обійтися дорого: півроку ув'язнення і 7,5 тис. євро штрафу. Згідно з карним кодексом в цей злочин входять „образливі слова, поведінка, жести, написи або малюнки, а також кидання предметів з метою приниження даної особи або діючого уряду”. Лайливі слова з успіхом належать до цієї категорії. Але які?

Люди лаються всюди, незалежно від статі, фаху, становища чи віку. Лайливі слова складають приблизно 5 відсотків розмов на роботі і 10 відсотків на дозвіллі.

В цьому, власне, полягає вся проблема, тут важко щось точно означити – пояснює Домінік Ляжоржет ( Lagorgette ), мовознавець з університету в Шамбері ( Chambery ) (Сабаудія), спеціаліст по образах. З її ініціативи недавно відбувся міжнародний конгрес, присвячений цьому питанню. – Просто вживання лайки може не містити в собі нічого образливого. І навпаки, можна когось принизити, не вимовляючи при цьому нічого образливого. Наприклад, слово башибузук просто означає „найманий солдат отоманської армії” і не є лайкою. Однак шанувальники коміксів про Тінтіна знають, що в капітана Гаддока це смертельна образа. Коротше кажучи , все залежить від контексту – як говорить соціолог Евелін Ляргуше ( Largueche ). – Хорошим прикладом може бути відоме висловлювання Дональда Рамсфельда ( Rumsfeld ). Вислів „стара Європа” не є образливим, але має саме такий, а не інший, контекст.

 

Солідарні у зневазі

Про образу можна говорити лише в тому випадку, коли адресат висловлювання відчув себе враженим. На відміну від лайки, яку хтось вигукує сам до себе. Про те, чи щось є образою або лайкою, може судити лише наш співрозмовник або по сторонній свідок. Ляргуше займається цією проблемою протягом 30 років, наголошуючи на зв'язку між мовою та міжлюдськими стосунками. На думку дослідниці в цій сфері існують два основні типи відносин: „симетричні”, коли обливаємо багном когось рівного нам у суспільній ієрархії, і „асиметричні”, коли образа є проявом зверхності влади або службової залежності.

У першому випадку Домінік Ляжоржет виокремлює явище „солідарності у зневазі”. Обидві сторони імпровізують своєрідну пародію скандалу, щоб задекларувати фамільярність. Якщо говоримо „ти дурень” до когось, кого добре знаємо, то зовсім не маємо наміру його образити. Деколи йдеться про „привласнення чужої лексики” Наприклад, деякі гомосексуалісти mowia do siebie per “ ty pedale ”. Інша сторона не відчувається враженою, оскільки це різновид мовної гри, забороненої гетеросексуалам. Подібно молоді нащадки африканських імігрантів називають себе між собою „чорними”, „асфальтами”.

Таке двозначне вживання неприємних слів призводить до того, що сприймаються вони щоразу звичніше. Врешті-решт люди забувають, звідки ж вони взялися. Хто сьогодні ще пам'ятає, що поширене у Франції слово con , образа, скерована виключно на адресу чоловіків, означало колись жіночі статеві органи? Цілком інакше є в італійців, які кидають співрозмовникові в обличчя чоловіче cazzo – слово, що означає водночас „дурень” і „пеніс”. 

Wiachy i wianzanki

Кожна культура має свою лайку. Мешканці романських країн полюбляють сексуальні асоціації, натомість японці мають замилування до естетики. Немає для них гіршої образи ніж фраза: „Не хотів би я бачити пупок твоєї матері”. На Березі Слонової Кості про когось, хто для француза є „абсолютним нолем”, говорять:” guziec mu na leb nasral ” .

Лайливі слова у франкомовних країгадиолус можна поділити на шість категорій:

•  означення людей за допомогою назв тварин (найчастіше вживається – „борсук”, “ mendoweszka ” ) ,

•  такі, що стосуються вигляду (напр., про обличчя білої людини на Березі Слонової Кості кажуть: „дупа спереду”, про негритянське походження –„матрац загорнувся”),

•  такі, що стосуються рис характеру („мигавка”),

•  професійного заняття ( “kurwiszon” ) ,

•  власних імен („лолітка”)

•  екскрементів („коров ' як”)

Образи такого типу, сьогодні швидше жартівливі ніж образливі, змінюються разом з модою. Ідеї подають сатирики, репери, актори, письменники, художники. Образа може являтись показником суспільного статусу. – „Пролетарська лайка”, як правило, звернена до частин тіла, з концентрацією уваги на отворах – зауважує Жан-П ' єр Годальєр, мовознавець з університету Париж V . – „Інтелігентики” люблять все загортати в обгортку. В цьому полягає різниця між робітничим „ odpierdol sie !” і буржуйським „ odpieprz sie !” .

На думку деяких соціологів, вживання саме такого, а не іншого образливого слова може свідчити про пошуки самоідентифікації. Кожне французьке угрупування має свої слівця, продукти змішування культур, характерного для середовищ імігрантів. Даються взнаки впливи англосаксонської музики і етнічної, яка потрапляє до передмість за посередництвом фільмів або місцевих груп. На зразок battles , поєдинків реперів з негритянських гетто Америки, представники містечкової контркультури змагаються між собою у лайці.

-- Кидають суперникам виклик, щоб довести свою винахідливість. Але для стороннього спостерігача такі покази є лише формою словесної агресії. В багатьох молодих людей такий тип поведінки призводить до психічних відхилень – говорить Ляжоржет.

Не обзивай матері

Варто однак пам ' ятати, що сам ритуал походить з французьких традицій: Про нього писав ще поет ХІІІ століття Rutebeuf . Як і в середньовіччі, сьогодні також поєдинки відбуваються згідно з кодексом. Девід Мансард, краще відомий у Франції як DJ Difool з реперського радіо Skyrock , підтверджує: Кидаємось „курвами” в ефірі, щоб накрутити самих себе і слухачів. Але дотримуємося принципів: за винятком кількох відомих ненормативних слів не можна чіплятися до ніякої матері. Отже, найсильніша образа – порушення цього табу. – У середньовіччі – розповідає мовознавець Жак Cellard – англійці і мешканці арабсько-мусульманського світу крайньою образою вважали „бенькарта”. Алюзія до матері тут виразно прочитується. Пам'яткою про минулі часи є сьогоднішній „скурвисин”.

Образливі слова є не лише віддзеркаленням суспільних стосунків, але й також нашої власної невпевненості. – Лайка дуже багато говорить про людину, яка послуговується нею. Вона носить в собі відчуття сорому, яке хоче перекласти на когось іншого – пояснює психолог і психоаналітик Серж Тіссеро. – Якщо хочемо когось принизити, вибираємо слово, яке було б нестерпним для нас самих.

В колективній свідомості лайка функціонує як зброя, націлена в нездоланного ворога, в чужаків, в громадський порядок. Знавець угруповань Девід Лепотр ( Lepoutre ) вважає, що молодь з периферії за допомогою лайки так реагує на „добропорядно-ввічливу шкільну французьку”. Це пояснює, чому лавиною брудної лайки в першу чергу закидають представників порядку і закону: вчителів, суддів і поліцейських. Все це говрить про те, що такі „букети” будуть ще цвісти довго.

Marie Cousin. L'Express, distr. by NYT Synd., 27.03.2003

PUSC WIACHE

Скільки разів бувало, що коли тебе все дістає, хочеться все на світі клясти і вити. Не встидайся! Лайка лікує стрес – вважає російський професор психології Леонід Катаєв-Смик, який проводить тренінги для космонавтів.

„ОГОНЁК”

Яким чином з 'ясувалося, що лайка може позитивно впливати на психіку людини?

Леонід Катаєв-Смик: Почалося з того, що наша група психологів звернула увагу на те, що після сеансів з вродливою лікарем-невропатологом, яка з науковою метою брала інтерв ' ю у наших підопічних, прояви стресу зникають. Деколи на кілька днів. Це було неймовірно, хоча підтверджено статистикою – присутність гарної жінки ліквідовувала стрес.

Зрештою, нічого дивного. Довкола апаратура, самі чоловіки... І раптом – гарна дівчина...

Тоді я почав замислюватися над сексуальною енергією, яка еманує з вродливої дівчини. Ми про де дискутували в нашій групі. І вирішили зробити експеримент з лайкою.

Коли це було?

Ще в кінці 60-х. Ми шукали нових методів зняття стресу... Завдяки випадкові з нашою красунею ми відкрили дію сублімованої сексуальної енергії, тепер потрібно було дослідити її вплив у вульгарному варіанті. Ми створили двоосібні групи, що складалися з людей, які не вживали лайки і таких, що не могли існувати без мату. Швидко констатували, що рівень стресу в „культурних” групах значно вищий, ніж в колі лайливих грубіянів.

І тоді я пригадав собі зі свого дитинства над Волгою звичай вантажників і рибалок. Після кількох годин важкої праці, вони всідалися в затінку і вибирали з-поміж себе двох лихословів. Суперники ставали один навпроти одного і починалися змагання по змішуванню з багном. Через десять-п'ятнадцять хвилин обміну найвигадливішими і найгидкішими матами форум вантажників визначав переможця: Ну, сьогодні Сєрьога був кращим. Або – переміг Сашка. І після такого сеансу бадьоро, з новими силами поверталися до роботи. Я завжди підозрював, що мати – це не звичайні слова. Я ризикнув би навіть порівняти ці змагання з лихослів ' я до знаменитих діалогів майстрів дзен. Ці діалоги також збудовані за системою прихованих значень і парадоксального вживання слова. Ті волзькі вантажники, не маючи про це уявлення, провадили діалоги в стилі дзен – з тією лише різницею, що наш рідний мат є емоційно значно багатшим і виразнішим, і сильніше впливає на фізіологію. Але це не є інтелектуальний поєдинок двох монахів, а публічний обмін стусанами. Правда, в розвагах такого виду повинні брати участь виключно чоловіки...

Але ж багато жінок...

Та й у присутності жінок...

Про жінок згодом... Лікарі з відділень травматології одностайно стверджували, що в палатах, де хворі зранку до ночі кляли на чім світ стоїть, не оминаючи матушки , швидше зросталися кості і гоїлися рани. Там же, де лежали „культурні” і ніхто не осмілювався лаятися, рани загоювалися гірше. Тоді ми почали вимірювати рівень андрогенів. І виявилося, що там, де всі клянуть як шевці, виділення андрогенів відбувається інтенсивніше. А андрогени – це природні фактори, що сприяють біологічному відновленню.

Якщо вже йшлося про жінок... На середньостатистичну молодицю надмір андрогенів діє шкідливо. Косметологи спостерігають у жінок, що не цураються лихослів'я, тенденцію до сильнішого оволосіння, грубшання голосу і т.д. Лайка жінці просто фізіологічно протипоказана.

Чи будь-якого чоловіка можна піддати терапії лайкою?

О ні, в жодному разі. Лайка випливає зсередини, вона мусить бути власною, органічною мовою. Це не вихід – застосовувати мат як стандартний метод ліквідації стресу. Лайка або функціонує в даній культурі, або ні. В нашій культурі в принципі кожен чоловік отримує її спадково. І навіть, якщо звичайно не вживає ненормативну лексику, то в стресовій ситуації спонтанно починає лаятись. А ці ситуації відомі – війна, хвороба, перевтома, пов ' язана з роботою.

Недавно я розмовляв з двома психологами, що служили в міліції, які працювали в Чечні. Вони розповідають, що в бойових умовах мат розквітає, починає заміняти нормальну мову; солдати розуміються між собою стислою, соковитою і виразною мовою. Формуються цілком незрозумілі для сторонніх коди, своєрідні мовні „протези”. Вони є надзвичайно функціональними в ситуаціях, коли необхідна блискавична дія.

Зрозуміло, що командир краще використає одне слово заміть трьох речень... Але чому у в ' язницях лайка заборонена?

У в ' язницях маємо справу з перманентним стресом і встановленою ієрархією. Лайка набирає там інтенсивнішого сексуального забарвлення. Це не приводить до зняття напруги, а цілком навпаки, виражає прагнення зміни життєвого статусу шляхом словесної агресії.

Чи не являється лайка первісною мовою, яка збереглася до сьогодні? За яким принципом функціонує ця мова у цивілізованому світі?

Лайка має магічні джерела. Неважко собі уявити, як первісну людину непокоїли явища, що її оточували: зачаття, народження, смерть... Зрозуміло, що носили вони в собі знамена таємниці, чуда, святості. Сьогодні вже джерела, з яких виринула лайка, переважно втрачені. Але ще в 50-і роки я мав нагоду бачити в Сванетії святковий ритуальний гладиолусід, пов ' язаний з племінним фалічним культом. Всі неодружені чоловіки села ставали в хоровод, на чолі якого крокував чоловік, що пишався найбільшим членом, однією рукою за пояс тримав його наступний молодик, потрясаючи своїм, трохи меншим від попереднього, фалосом і т.д. Учасники дійства співали при цьому непристойну пісню, зміст якої зводився до погроз нечистим силам, які загрожують племінній спільноті.

Царська цензура ХІХ століття не дозволяла публікувати старовинні весільні пісні – настільки вони були непристойними. Чи заборона ненормативної лексики має сенс?

Це були спеціальні пісні-інструкції, призначені для молодят. Співали їх жінки виключно у певних ситуаціях. Якщо культура не визначає певного місця для непристойних речей, доходить до крайнощів. Трапляються люди, які хочуть надати матові статус побутової мови – вони сперечаються з пуританами, що домагаються його цілковитої заборони. Ні перші, ні другі не мають рації. Лайка – це психічний імпульс, що сприяє виділенню андрогенів. Однак трапляються люди, які лихословлять безперестанку, чим компенсують свою низьку сексуальну потенцію. Недостача андрогенів вимагає штучних стимуляторів – звідси у чоловіків з низькою потенцією ця особлива пристрасть до лайки. За цим же принципом феміністки, які є найзапеклішими прихильницями мату, це жінки, що непевні своєї жіночності. Лайка не повинна вживатися на щодень, в нестресових ситуаціях. Це як з допінгом – якщо вживати його постійно, людина стає наркоманом.

Майя Кулікова. Ого нёк , 11.06.2003.

Професор Леонід Катаєв-Смик протягом багатьох років у Науково-дослідному інституті космонавтики в Жуковському, під Москвою, проводить дослідження над стресом космонавтів і способами швидкої ліквідації його наслідків. Він відкрив, що надзвичайно важливу суспільну і терапевтичну функцію відіграє лайка, зокрема, російський мат.

ROSOL Z KUR WIELU ( укр. так не втну!)

Лайка стала настільки розповсюдженим явищем, що навіть юристи мають проблеми з визначенням, чи є вона смертельною образою, чи спонтанним вираженням емоції.

Поліцейський в Сіднеї зауважив велосипедиста, що їхав по тротуарі. Схопив його за руль і затримав. Fuck off – вирвалося у велосипедиста від несподіванки.

Потрапив до суду за образу поліцейського під час виконання тим службових обов ' язків.

Суддя визнав, що „слово на f ”, якщо не було сказане голосно і з погрозливою інтонацією – не є образою. – Не минає ані дня, щоб не чулося цього виразу. Вживається у формі іменника, дієслова, прикметника. Люди вимовляють ці слова, не задумуючись, вони складають елемент щоденних розмов. А оскільки свідки підтвердили, що велосипедист це вимовляв як „дай мені спокій” – його виправдали.

Uczeni w lacinie kuchennej

Ще донедавна ненормативна лексика не допускалася в словники. Тепер видаються спеціальні лексикони, присвячені лихослів'ю, утворилася навіть спеціальна галузь з назвою, запозиченою з латини, щоб звучала солідніше: маледиктологія, тобто наука про ненормативну лексику і вульгаризми (від лат. maledictum – образа).

Насміхання як форма людської поведінки настільки розповсюджене, що дуже дивно, як це ще раніше не стало темою наукових досліджень. На думку антрополога Ешлі Монтегю, дослідника звичаїв і культур, лайка є такою ж типовою людською реакцією, як сміх і плач, і одним з основних способів людської поведінки, що служить збереженню психофізіологічної рівноваги. Про це свідчить хоча би той факт, що лайливі слова належать до найстаріших слів у кожній мові.

Змішані з багном

Американський психолог Тімоті Джей вважає, що люди лаються всюди, незалежно від статі, фаху, становища чи віку. Лайливі слова становлять приблизно 5 відсотків розмов на роботі і десять відсотків розмов на дозвіллі. Йдеться, звісно, про середньостатистичні дані – всі ми знаємо людей, які не вживають лайки ніколи або роблять це надзвичайно рідко, а також й таких, які на всі випадки у між людських стосунках мають лише одне слово – з найрізноманітнішою інтонацією вимовлене – слово „курва”.

Вульгаризми останніми роками зробилися нормою. Під цим кутом зору були досліджені голлівудські фільми 30-90х років. Спочатку у фільмах ніколи не чулися брутальні слова. До початку 60х їх припадало лише в середньому 1,58 на фільм. Натомість під кінець 80х можна було вже нарахувати 100 матів в одному фільмі. Знаковою в цьому сенсі стала драма „Хто не боїться Вірджинії Вульф?”, в якому Ричард Бартон і Елізабет Тейлор, як подружжя з довгим стажем, обзиваються різними брутальностями, намагаючись якомога болісніше одне одного вразити.

Як тільки вчені зацікавилися лайкою, відразу почала точитися наукова полеміка. Змішування з багном – це здорове явище чи ні? На думку одних – безперечно, дозволяє подолати прострацію ( так перекладається frustracja ???????) , може навіть принести катарсис – відчуття задоволення і радості. На думку інших – словесна агресія шкідлива, вона є проявом вербального садизму, негативно впливає на особистість. Є фактом, що антисуспільні індивідууми – психо- і соціопати – обкладають матом ближніх з особливим замилуванням.

Врешті, психоаналітики розглядають явище лайки в контексті анальної еротики і страху перед кастрацією; причини вбачають, як легко здогадатися, у присутності едиповового комплексу.

Крий матом, але майстерно

Лайка виконує різноманітні функції: привернення до себе уваги, провокації, шокування, „роблення”(??) когось, врешті – вияв приналежності до якоїсь групи. Особливо часто люблять паплюжити підлітки. Лайка – як алкоголь і секс – виконує для молодих людей функцію, схожу на ритуал ініціації в первісних спільнотах: має стати ознакою досягнення дорослості.

Інша явище останніх років пов ' язане з рівноправністю жінок. Лайка – як лексика, типова для мачо – була одним з останніх бастіонів мужності. Була – але вже не є. Маледиктологи прийшли до висновку, що – йдеться про брутальні вислови – дівчата щоразу частіше зрівнюються з хлопцями. В ситуаціях, коли раніше панна непритомніла або вибухала плачем, тепер звичайно реагує люттю і лається як швець.

На все більшу хвилю агресії нарікають вчителі. Американські педагоги вже подумують, що, оскільки не вдається вилучити нецензурщину, то, принаймні, треба вчити молодь, як лаятися пристойно. Тобто так, щоб розрядити власну агресію, але нікого не образити. В багатьох американських школах діти розігрують вже такі сценки під керівництвом вихователів. Здається, що і ті й інші отримують задоволення.

Варто все ж не перебрати міри. Науковці підозрюють, що з лайкою є приблизно так, як з наркотиками: можна потрапити у залежність.

Метальники матів

Достоєвський висловив думку, що саме лайка є тією рисою, яка відрізняє людину від тварини. З цим не погоджується Рейнольд Аман – американський професор літератури Середньовіччя, яки вважається сучасним „папою лихословів” – він має іншу думку. Це неправда, що тварини не облаюють собі подібних. Шимпанзе Вашу, яку навчили мови жестів, змогла показати мавпам іншого виду „ти брудна мавпо!”, а свою опікунку зі злості одного разу назвала „зеленим гімном”. Аман підказує, що пес, який гавкає на нас, передає приблизно таке повідомлення: „Геть звідси, покидьку!” або „зараз вкушу тебе в дупу!”.

Серед „лайомовних” Рейнольд Аман розрізняє три основні, великі групи. Кожна з них у своїй словесній агресії порушує найбільші табу власної культури.

•  „Блюзніри” – належать до них передовсім люди, виховані в католицькому середовищі – байдуже, в Іспанії, Баварії чи в Бразилії – для яких найбільшим табу являється вербальний виступ проти релігії.

•  „Ганьбителі родин” – ці, як правило, вихідці з Азії, Африки і Океанії і належать до культур, в яких традиційно шанують родину і предків.

•  „Антисвятенники” – тобто з середовища, сформованого пуританською традицією, переважно американці. Вони відчувають страх і загальмованість перед всім, що пов'язане з людським тілом, частинами тіла і його виділеннями, а також сексом. Тому лаючись, вони найчастіше вживають вирази, що пов ' язані з людськими екскрементами.

Карта міцних слів

Найбільше лаються – на думку експерта – араби, росіяни, греки, італійці, іспанці і баварці. Однак в цілому американські і європейські лайки для маледиктолога є убогими, стереотипними і нудними. В США здебільшого чути “ fuck ” i “ shit ”, в Німеччині – “ Schei ?е”. Але щоб почути справді оригінальні прокльони, треба – на думку Амана – податися до Африки, Азії, Австралії або Океанії. В Таїланді, наприклад, можна почути : „говорити з тобою – як бегемотові грати на скрипці”.

Злі й вульгарні прізвиська зустрічаються у всіх культурах. В Західній Африці виражають антипатію словами: „смердиш, як в білого з-під пахви” або „твоє обличчя зморщене як дупа в слона”. В Ірані: „нехай собака szcza (???) на могилу твого батька”. В Саудівській Аравії: „твоя мати вигодувана верблюжою сечею”. В Росії: „йоб твою мать”. В Єгипті: „ти сучий сину” (це звучить: ібн ель шамута) або „ти дочка 50 псів”. Одним з найбільш упирячих прокльонів, з яким зіткнувся дослідник, був циганський: „ pierprze дух твоєї мертвої матері”.

В Карої погрозами можна навіть заробити на хліб. Жінок, що мають добрий голос і особливо барвисту лексику, деколи наймають люди, що хочуть переказати іншим, що вони про них думають.

Все ж найбільш вигадливими є єврейські прокльони, запозичені з багатьох різних культур. Наприклад: „щоб ти втратив всі зуби, окрім одного, для того, щоб він тебе болів” або „щоб ти одержав у спадок три кораблі, наповнені золотом – і щоб всього цього багатства не вистачило для плати твоїм лікарям”.

http://chetver.com.ua/22/20-1.htm

Last edited by YL (2008-09-05 10:50:46)